Цікава психологія

Як збільшити коефіцієнт корисної дії мозку 

Автор:Громова Т.В., психолог НВК № 167, Дніпровського району м. Києва

Інтелект. Що це? Начитаність? Розум?

Інтелектом називають здатність мозку організовувати свою діяльність так, що вся інформація, яка є в ньому буде використовуватись з максимальною ефективністю. Якщо рівень інтелекту достатньо високий, людина навіть  інтуїтивно здатна приймати цілком придатні для певної ситуації рішення. Крім того, вона в змозі знайти відповіді на складні питання навіть при дуже обмеженому запасі знань. Іншими словами, інтелект можна уявити у вигляді коефіцієнта корисної дії  роботи мозку.

Кожна людина може розвивати свої розумові здібності. Подолати  розумові недоліки можливо.

Вже давно доведено, що продукти, які ми їмо, можуть вплинути і на наш настрій, і на наш розум, а також безпосередньо здатні стимулювати або гальмувати мозкову діяльність. Продукти можуть позбавити навіть від важких депресивних станів, а значить, значно підвищити активність і працездатність. У двох словах, як це працює. Наш мозок виробляє хімічні речовини, названі нейротрансмітерами, такі як серотонін, допамін і адреналін. І саме вони регулюють наш настрій і емоції. У різних продуктах цих речовин різна кількість, тому так важливо знати, де і чого міститься більше. Тоді харчування буде виконувати саме роль помічника нашому організму, а не просто забивати шлунок.

Джерело енергії для мозку – глюкоза. Інтелектуальні функції (пам’ять, увага, мислення) і емоціональні (почуття, настрій) проходять без ускладнень, якщо контроль над ними здійснюється нейромедіаторами. Це особливі хімічні елементи, розміщені в корі головного мозку. Щоб виключити погіршення пам’яті, швидку втомлюваність, поганий настрій, головний біль, необхідно притримуватись раціональної дієти. Для цього необхідно надавати перевагу продуктам харчування, які містять вітамін В: до них можна віднести горох, шкірку овочів, а також горіхи, томати, зелень, молочні продукти, апельсини.

Покращенню пам’яті та уваги сприяють продукти, багаті і білками: м’ясо, молоко, яйця. Не варто забувати і про джерела калія та кальція. Це курага, родзинки, печена картопля, запечені яблука.

Мозок під час його діяльності необхідно стимулювати різноманітними корисними речовинами. В бананах, наприклад, вчені відкрили велику кількість серотоніна, він необхідний для нормального процесу трансляції  імпульсів між клітинними структурами.

Допамін і адреналін підвищують рівень енергії і активізують розумову діяльність. Організм їх може отримати з протеїну. Цього білка більше за все в таких продуктах, як домашня птиця, риба, яйця, молочні продукти (молоко, йогурт, сир), всі види квасолі, тофу і арахісове масло.

Комплекс вітамінів B сприяє поліпшенню пам’яті та концентрації. Не дарма вагітним жінкам прописують вітамінні комплекси і продукти, що містять фолієву кислоту (вітамін В9), адже саме достатню кількість цього вітаміну гарантує правильний розвиток мозку немовляти. Його ще називають «вітаміном геніальності». А міститься цих речовин найбільше в печінці, м’ясі, зелених овочах, у пивних дріжджах, у зародках пшениці та меляси.

Лецитин, кремнієва кислота, у великій кількості є в кунжуті. Магній можна знайти в сухофруктах, горіхах, мигдалю, шоколаді.

Мова йде тільки про гіркий шоколад, молочний шоколад і шоколад з горіхами – це зайві жири. У гіркому шоколаді присутній серотонін, так нам необхідний, у предостатній кількості. Какао-боби містять магній – мікроелемент, що потрібен для нормальної роботи пам’яті. Глюкоза, яка міститься у темному шоколаді – основна їжа для клітин мозку.

Процесу запам’ятовування сприяє морква. Вона активізує обмін речовин в мозку. Цибуля прийде на допомогу при ознаках розумової і психічної втоми. Цей овоч допомагає процесам розрідження крові та насичення мозку киснем. Горіхи укріплюють нервову систему і стимулюють роботу головного мозку. Нервозність допоможе подолати салат з капусти, особливо перед екзаменами.

Кава. Це воістину ліки від слабоумства! Щоб не захворіти старечим слабоумством (хворобою Альцгеймера), людям слід частіше пити натуральну каву. Випиваючи щодня цей напій, людина на 60% знижує вірогідність виникнення цієї хвороби. До такого висновку прийшли вчені з Лісабона. Кофеїн стимулює мозкову діяльність, впливаючи на швидкість прийняття рішень. 

Що потребує головний мозок

Речовина Дія Джерела  
Амінокислоти Підвищують працездатність Молочні продукти, горіхи, бобові  
Складні вуглеводи Дають енергію Щільнозернистий хліб, макарони, картопля  
Вітаміни А,С, Е,групи В Дія, подібна до дії окси- дантів. У результаті укріплюється нервова система, покращується кровообіг   Фрукти, овочі, дріжджі, рослинна олія
Мінеральні речовини, мікроелементи (кальцій, магній, залізо, бор) Керування обмінними процесами, беруть участь в кровотворенні   Овочі, фрукти, молочні продукти, горіхи, насіння

Базу для високої розумової активності можна творити кількома способами:

  1. Енергійні рухи є стимулом для активного кровообігу, забезпечать надходження кисню в мозок.
  2. Корисні речовини створять основу для надійного інформаційного обміну між клітинами сірої речовини.

Активний рух допомагає уникнути стресових ситуацій і попередити застойні явища у мозку. Тренування координації вважається однією із форм руху. Серед багатьох позитивних аспектів цих вправ є підвищення працездатності головного мозку. Одночасна робота правої і лівої півкулі досягається за допомогою вправ, які побудовані на рухах, пов’язаних з перехресним рухом рук і ніг. Виконання цих вправ приводить до розслаблення уваги, що допомагає добитись найвищого піку працездатності.

Пропонуємо комплекс вправ на розвиток координації і розумових здібностей.

Вправа «Зведення пальців рук і ніг»

  1. Сісти на високий стілець, спину тримати прямо, ноги вільно качаються.
  2. Розвести пальці рук і прикласти кінчики пальців один до одного, тримаючи руки перед собою.
  3. Виконати руками швидкі рухи вбік – назад і вперед. Кінчики пальців знову мають зустрітись.

Ускладнюючи завдання, з’єднати пальці ніг, махаючи руками вперед і зводячи долоні, необхідно широко розвести ноги, а коли розходяться руки, зводити ноги.

Вправа «Маріонетка навпаки»

  1. Треба стати прямо, ноги разом. Руки скласти над головою. В стрибку зробити мах руками в сторони назад, одночасно розставляючи ноги. Тим же стрибком повернутись в вихідне положення.
  2. Ногами виконувати ті ж рухи, що і раніше, а руки витягнути перед тулубом і по черзі рухати вгору-вниз.
  3. Виконати руками попередні рухи в сторони, а ногами – стрибки вперед-назад, переступаючи з ноги на ногу як при ходьбі.

Вправа «Великий диригент»

Уявіть собі, що ви керуєте оркестром. Включіть свою улюблену музику, подайте знак оркестрантам і не випускайте з рук диригентську паличку.

  1. Підніміть обидві руки приблизно на висоту плечей. При цьому одну руку розмістити дещо вище іншої.
  2. Малюйте обома руками в повітрі лежачі вісімки. Ліва рука має описувати кола ліворуч вгору, права – праворуч вгору.
  3. Після того як руки описали зовнішню дугу вісімок і знову зустрілись, малюйте перехресними руками зовнішню дугу. Повторити рухи в протилежному напрямку.

Вправа «Плутанина»

  1. Покласти праву долоню на голову, ліву – на живіт. Потім злегка стукати по голові, а живіт погладжувати круговими рухами.
  2. Тепер погладжувати лівою рукою навколо пупка рухами за годинниковою стрілкою, а правою – область під лівою ключицею проти годинникової стрілки.

Вправа «Малювання носом»

  1. Уявити собі, що до кінчика носа прикріплено олівець. «Намалюйте» цим уявним олівцем кілька вісімок у повітрі.
  2. «Написати» в повітрі нескладні слова або імена.

Вправа «Дихання йогів»

  1. Сісти, розслабитись і випрямити спину. Покласти вказівний і середній пальці правої руки на перенісся.
  2. Безіменним пальцем злегка прикрити лівий носовий хід і повільно вдихнути на 8 разів через праву ніздрю. Тепер затримати дихання на 4 разів, а потім, злегка натиснувши великим пальцем, закрити правий носовий хід і зробивши видих на 8 разів через ліву ніздрю. Затримати дихання на 4 і знову зробити вдих на 8, але на цей раз через ліву ніздрю.

Вправа «Розслаблення та концентрація»

  1. Сісти по-турецькі та закрити очі.
  2. Зробити кілька вдихів, контролюючи дихання і направляючи повітря глибоко вниз живота. Необхідно змусити працювати діафрагму.
  3. Сконцентруйте увагу на диханні. При вдиху про себе говорити «ом», при видиху – «ах».
  4. Можна вимовляти ці звуки вголос, не збиваючись з ритму дихання.

Література:

1. Кинякина О.Н. Мозг на 100%. Интеллект. Память. Креатив. Интуиция.

М.: Эксмо, 2011.

2. Розенберг В.С., Бондаренко С.М. Мозг. Обучение. Здоровье.: Кн.для учителя.-М.: Просвещение,1969.

3. Гэймонд Д., Брэгдон А. Игры, в которые играет мозг.- М.: Изд-во Эксмо, 2005.



Вплив темпераменту вчителя на ефективність педагогічної діяльності

Почни з самого себе.
І пізнай насамперед самого себе.

                          Марк Аврелій

На наш погляд , сьогодні є актуальною проблема вивчення темпераменту і його співвідношення з педагогічною діяльністю.  

         Психіка людини унікальна і  неповторна. Причини неповторності , з одного боку, в особливостях біологічної і фізіологічної будови і розвитку організму, з іншого боку визначаються неповторністю тих соціальних зв’язків і контактів, яких набула особа до того чи іншого моменту. Коли говорять про темперамент ,то мають на увазі перш за все біологічно обумовлені підструктури   – різні за глибиною, інтенсивністю, стійкості емоцій, темпу, енергійності дій і інші індивідуально-стійкі особливості психічного життя, поведінки, діяльності. Підвищений інтерес психологів до темпераменту можна пояснити бажанням краще розібратись в індивідуальних відмінностях між людьми. Темперамент як психобіологічна властивість особистості проявляється в особливостях освоєння предметного світу, в тяжінні до розумової і фізичної праці, в соціальних контактах, у швидкості переходу від одного виду діяльності до іншого чи від одних засобів мислення до інших, у швидкості моторно – рухових актів, у швидкості мовлення, в емоційній чуттєвості до розходжень між задуманим і результатом спілкування та діяльності, в чутливості до невдач і оцінки людей.

         Вчителі мають різні типологічні особливості нервової системи, неоднаковий темперамент, що або полегшує або  ускладнює заняття педагогічною діяльністю.

Холерик – пристрасний , активний, енергійний, рішучий, але не стриманий, схильний до афектів. Не губиться  при зустрічах з труднощами, наполегливий у їх подоланні. Такі вчителі надміру збудливі.  Отож їм необхідно гальмувати емоції, виховувати в собі терпіння.

Флегматики реагують лише на сильні подразники, а це дуже корисно в роботі з дітьми. Такий педагог схильний до гумору. Про винахідливість дітей ми всі знаємо. Іноді вони випробовують терпіння вчителів, буває, що і уроки зривають. Флегматик досить спокійно буде реагувати на деякі речі. Проте  є у флегматиків і якості небажані для педагогічної діяльності. Він може бути дещо млявим,  не виказує  свої почуття, не може швидко переключати увагу на розв’язання нових завдань. Отож йому варто  ретельніше готуватись до уроків, урізноманітнювати їх, не заколисувати учнів монотонною розповіддю.

Отже, індивідуальність нервової системи по-різному впливає на педагогічну діяльність її носіїв.

Найсприятливішим вважається темперамент сангвініка. Він енергійний, товариській, швидко адаптується до нових ситуацій, легко сходиться з людьми, не схильний до нагнітань у скрутні хвилини. Розум має гнучкий. Сангвінік – дотепний, життєрадісний, він – гарний організатор. Усі  ці риси полегшують учителям – сангвінікам роботу з дітьми. Є і негативні риси. Небажання виконувати  буденну , чорнову, нецікаву роботу, схильність переключатися на цікавішу в той час, як малоцікава, але потрібна не завершена. Він може переоцінювати свої можливості, результати праці й не завжди помічати  свої недоліки. Він непостійний у поведінці, легковажний, часом виявляє дилетантизм.

Меланхолійний темперамент оцінювався як небажаний для педагогічної діяльності. У меланхоліків слабкі як збудливі, так і гальмівні процеси. Вони важко переживають зміну оточення, нелегко пристосовуються до нових умов. Вразливі і замкнуті, вони потребують особливо чуйного ставлення до себе.

Для них небезпечне перенапруження розумової та емоційної діяльності. Меланхоліку  варто поступово переходити від одних умов життя до інших. У його поведінці виявляється недооцінка власних можливостей , невпевненість у собі. Підвищена емоційна збудливість, хвороблива чутливість до дрібниць, постійне відчуття тривоги – все це сприяє формуванню негативної установки та сприймання поведінки учнів. Учителям-меланхолікам здається, що деякі діти тільки й думають про те, як би нашкодити їм.  У меланхоліка – неадекватна реакція на діючі  подразники, а тому швидко настає виснаження нервової системи, виникають хворобливі сприйняття вчинків дітей, росте незадоволеність обраним фахом. Це позначається і на учнях.

Таким чином, можна дійти висновку, що різні типи нервової системи створюють неоднакові можливості для педагогічної діяльності. Їх треба знати й враховувати у навчальній і виховний роботі, спираючись на позитивні сторони і стримуючи негативні.

           Усвідомлюючи значення темпераменту в збереженні життєвих констант організму можна сформулювати певні  рекомендації.

      У сангвініка дуже важливо стимулювати працездатність, цілеспрямованість, ініціативність, але при цьому слід контролювати навантаження, щоб воно було в допустимих межах. Їм слід тренувати дисциплінованість та навчатися ділових контактів і чіткості. Холерикам з їхньою яскраво вираженою схильністю до лідерства бажано забезпечувати позитивність стосунків з оточуючими,  не «з’ясовувати стосунків» у моменти конфліктів , а аналізувати проблеми згодом у спокійній  обстановці, контролювати власні прагнення тиснути на інших, підкоряти їх собі, спрямовувати зусилля на власне естетичне виховання.

      Працьовитим флегматикам доцільно порекомендувати тренувати свій соціальний інтелект. В окремих випадках завдяки скромності в них не завжди адекватна самооцінка, яку в цьому разі слід підвищити.

      Меланхолікам з їхньою вдумливістю і підвищеною сензитивністю не потрібно поспішати включатися у види діяльності і спілкування, в яких є жорстка субординація. Для розвитку контактності та комунікабельності бажано не уникати громадських доручень, які дають можливість вступати в різноманітні взаємовідносини з іншими людьми, з партнерами по діяльності, брати участь в усіляких заходах , виступати з доповідями на конференціях, домовлятися, координувати дії.

       Позитивним є активність, енергійність холерика, емоційність сангвініка, спокій, витримка флегматика, чутливість, тактовність меланхоліка. Але в холерика часто виявляється нестриманість, різкість, афективність; у сангвініка – нестійкість, легковажність, поверховість; флегматик може бути дуже повільним, байдужим, в’ялим, а меланхолік замкнутим , нерішучим ,з швидкою виснажуваністю нервової системи.

        Вияв темпераменту пов’язаний з рисами характеру.

Учитель-холерик в доброзичливій атмосфері зможе нейтралізувати негативні риси характеру. Вимогливість до педагогів-флегматиків буде спонукати їх до активної діяльності, творчості. Меланхоліки  у сприятливому психологічному кліматі, легше переборюють труднощі. Отже, за сприятливих умов негативні сторони темпераменту будуть до деякої міри маскуватися тимчасовими нервовими зв’язками, які закріплюються під впливом умов життя і виховання. Ретельна підготовка до виконання кожного виду діяльності, почуття обов’язку й відповідальності буде формуватися в учителів – сангвініків, якщо керівництво школою і колеги сприятимуть цьому.

        Навпаки , несприятливі умови , в яких працюють учителі різних темпераментів, посилюватимуть вияв негативних рис темпераменту.

Вчителі-холерики з кожним днем ставатимуть більш роздратованими, не стриманими, будуть частіше афектувати. Це зробить їх життя і життя колег, дирекції школи, учнів важким, порушиться нормальний психологічний клімат, необхідний для успішної навчальної і виховної роботи.

Вчителі-сангвініки, протестуючи проти негативних умов праці, почнуть байдуже ставитись до своїх обов’язків, уникати буденних справ, мотивуючи тим, що немає цікавої роботи.

У вчителів – флегматиків ще гостріше виявлятимуться байдужість, апатія, повільність, тобто посиляться всі слабкі сторони цього темпераменту. Педагоги-меланхоліки за таких умов дедалі будуть більше втрачати віру в свої сили, зростатиме почуття тривоги, невпевненості, швидко виснажуватиметься нервова система, зменшиться працездатність.

        Таким чином, організація роботи, психологічний клімат в школі, класі впливатимуть на вияв психологічних особливостей нервової системи. На темперамент впливає і характер учителя, цілі і мотиви його діяльності.

Він  може бути пригнічений (замаскований активними мотивами). Так, в учителів з серйозними  громадськими інтересами холеричний темперамент знаходить вихід в ініціативах, енергійних діях . Там, де немає таких інтересів, він може частіше виявлятися в афективних переживаннях, роздратованості. Якщо у вчителя сангвініка немає серйозних інтересів в житті , то очевидні – легковажність, нестійкість, поверховість.

        Вияв темпераменту залежить і від культури учителя. Людина – суспільна істота. Її поведінка обумовлена більше суспільно, ніж біологічно.

 Пристосування темпераменту вчителя до педагогічної діяльності має виявлятися в індивідуалізації вимог , умов, способів роботи, тобто в здійсненні індивідуального підходу до педагогів з різними темпераментами, урахування їх позитивних та негативних якостей. Це перш за все має робити дирекція школи.

Особливості свого темпераменту, характеру варто враховувати і самим вчителям. Доцільно, зважаючи на особливості свого темпераменту, його позитивні і негативні сторони,  формувати індивідуальний стиль діяльності, тобто таку систему прийомів і способів , які найбільше відповідають психологічним особливостям вчителя і найефективніші для досягнення потрібного результату в педагогічній діяльності. Індивідуальний стиль вчителя виявляється в основних формах і прийомах роботи: особливостях організації класу, викладі нового матеріалу, ведення обліку знань тощо. За позитивного ставлення до діяльності виникає інтерес до творчості. Тоді вчитель шукає найефективніші прийоми і засоби , котрі допомагають  досягти  найвищих результатів, оцінює свої можливості, результати роботи, з’ясовує умови її успішного виконання. Поступово добираються такі прийоми і способи праці, які найбільше відповідають особливостям темпераменту, характеру і найефективніші. Так формується педагогічний почерк учителя – майстра, який ніколи механічно не засвоює досвід інших педагогів, а тільки творчо, враховуючи свої особливості.

           Проводилось спостереження за виявом темпераменту вчителів в навчальній і виховній роботі. Результати поведінки вчителів з різними типологічними особливостями співставлялись. Крім того , були використані метод опитування, анкетування, тестування. Обстежено 54 вчителя. Аналіз отриманих даних показує, що риси холеричного темпераменту переважали у 5 вчителів, сангвінічного – у 15, флегматичного 30, меланхолічного – 4. Серед вчителів початкової школи переважають сангвініки, серед вчителів природничого циклу – флегматики, серед вчителів естетичного циклу – меланхоліки.

          Як же керівникам шкіл враховувати індивідуальні особливості вчителів?

 Перш за все це треба робити:

-при аналізі, оцінюванні  уроків, позакласних заходів;

-при розподілу громадських доручень;

-змінювати форми і методи контролю за роботою вчителя відповідно до їх темпераменту;

-призначення класних керівників з врахуванням темпераменту учнів в класних колективах.

          Література :

  1.Левитов Н.Д. Детская и педагогическая психология. -М., 1964

  2.Петрова Н.И.Некоторые особенности индивидуального стиля трудовой деятельности учителя на уроке.

      Автореферат канд.дис.Л.,1970

     За інтернетвиданням.

  4.Пашукова Т.І.,Допіра А.І.,Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології.- Київ,Знання,2000

  5.Пономаренко Л.П.,Белоусова Р.В. Психология для старшеклассников.Часть 1.- М., Владос, 2002

  3.Кагальяк А.И.,Мельник Л.П. Темперамент учителя и успешность педагогической деятельности.